ЗАПОТИ́ЛИЧНИК, а, чол., розм. Удар рукою по потилиці. Сергійко, як тільки зринав із дому, забував про материні накази і запотиличники, робив своє (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 26).
Дати запотиличника — ударити по потилиці. Про людське око, він трусонув Степана, дав йому запотиличника (Михайло Стельмах, II, 1962, 12).
ЗАПОТИЛИЧНИК
Тлумачення слова