ЗАПО́РАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм.
1. Почати поратися. Коли за Тоською ляпнули двері, Кесар жваво запорався у квартирі (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 33).
2. з інфін. Почати що-небудь робити. Сплакнувши тут же у Янчихи, Мокрина побігла до хати і запоралась обід готувати (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1950, 152).
3. Пораючись, цілком поринути в роботу; заклопотатися. Запоралася кало печі, що й не вгледіла, як собака м’ясо вхопила (Словник Грінченка).