ЗАПО́НА, и, жін.
1. Те саме, що завіса 1 1, 2. Де слава твоя, твоя вічна віднова У шумі народних похвал?.. В ейвонськім театрі спускають запону. Мовчить гордий лебідь Ейвону [В. Шекспір]… (Микола Бажан, Роки, 1957, 201); Степан встав і, накинувши на плечі кожушок, пішов на сіновал спати. Там була зроблена запона від комарів (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 63); В тій хвилі відхилилася запона намета [намету], і швидким кроком ввійшла.. Мирослава (Іван Франко, VI, 1951, 103).
2. Покривало для прикриття чого-небудь. Вітер рве запону, якою прикриті ноги сідока (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 4).
3. перен. Те, що закриває, застеляє що-небудь. На небі ані смужки ясної — скрізь простяглася сіра запона (Борис Грінченко, I, 1963, 264); Видно зелену Володимирську гірку, голубий Дніпро, повитий димчастою запоною Поділ (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 105); Ляля дивилася крізь плинучу запону сліз у вікно (Павло Загребельний, Спека, 1961, 334).
4. діал. Перешкода. На плотах тих лісоруби мчать стихії напролом.. Доведуть вони — так буде, крізь запон скелясту рать. І той ліс на новобуди поїзди швидкі помчать (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 41).
5. заст. Застібка. Ходили [люди] на торзі у барвистих платнах [одежі] з оксамиту, ..атласу, із тонкими мереживами вподовж пол і золотими запонами (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 121).