ЗАПО́ЛА, и, жін., діал.
1. Поділ жіночої сорочки. Дід і вкинув їй у заполу жменю жару… Баба одійшла трошки… а дай подивлюсь, що воно тут за жар в пелені. Коли подивилась, аж воно повна жменя грошей (Словник Грінченка).
2. Пола. Тихін витер лице заполою кожушка (Андрій Головко, II, 1957, 125).