ЗАПОБІ́ЖНИК, а, чол., спец. Прилад, пристрій для запобігання чому-небудь. Компас має запобіжник, яким закріплюють стрілку, щоб не псувалася голка (Фізична географія, 5, 1956, 10); Він зняв запобіжник і наставив автомат у той бік, звідки пролунав підозрілий звук (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 56).
ЗАПОБІЖНИК
Тлумачення слова