ЗАПОБІ́ГЛИВИЙ, а, е.
1. Дуже ввічливий, люб’язний, готовий зробити послугу. В старомодному сюртуку, простоволосий, запобігливий, він підходив до кожного з намічених на тризну гостей, брав за руку чи лацкан піджака і просив, таки дуже просив не відмовитися (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 176); Менший син княгині був слухняний, запобігливий, тихий (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 32).
2. Який намагається в усьому догодити кому-небудь, підлещується до когось, домагаючись прихильності, заступництва. — Коли ти стаєш запобігливим, ти противний, як касторка, — сказала Гільда (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 113);
// Який виражає догідливість, підлесливість. Він нахилив голову, щоб не бачити запобігливої, нещирої усмішки Куцевича (Натан Рибак, Час, 1960, 816).