ЗАПОБІГАТИ, аю, аєш, недок., ЗАПОБІГТИ, іжу, іжиш, док.
1. неперех., чому. Не допускати, заздалегідь відвертати що-небудь неприємне, небажане. — Дивні ті люди, бідує, горює, гине з голоду, а нічого не радить собі, не запобігає лихові… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 110); Остерігаючись і запобігаючи розголосові, дівчина навіть в думці не мала, що поголос, якого вона найбільше боялася, вже йде (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 188); Можливість запобігти війнам стала реальною лише тоді, коли соціалізм перетворився в світову систему, коли він зміцнився і зросли миролюбні, прогресивні сили (Комуніст України, 10, 1960, 19).
2. тільки недок., неперех., перед ким, рідко до кого і без додатка. Догоджати кому-небудь, підлещуватися до когось, домагаючись прихильності, заступництва. Шкільний сторож Мартин Іванович був у школі визначною людиною, — його поважали і навіть запобігали перед ним (Олександр Копиленко, Тв., 1955, 289); — От такі всі мужчини. Бігає, запобігає, улещує, ..а одружиться — тікає від дружини, як чорт од ладану (Петро Колесник, Терен.., 1959, 118).
Запобігати (запобігти) ласки у кого, чиєї — шукати, домагатися чиєїсь прихильності. Не зазнає дідова унука сирітської долі, не куштуватиме хліба, помащеного прокльоном, не запобігатиме ласки у ворогів… (Любов Яновська, I, 1959, 302); Як кожен магнат, він [Потоцький] зневажав дрібну шляхту і, як кожен магнат, запобігав її ласки (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 93).
3. перев. док., перех., заст. Здобути, дістати, придбати, знайти кого-, що-небудь. [Завада:] Не багато й наслужила [Оксана], один тільки рік, а горя запобігла на цілий вік і собі й мені… (Марко Кропивницький, I, 1958, 434); — Воно так кожному на світі: те є, другого недостає; одного й багато, а другого ніяк не запобіжиш… (Панас Мирний, IV, 1955, 253); [Єгер:] Адже ти маєш хлопця, що хутко хоч до війська. Де ти собі такого запобігла? (Леся Українка, IV, 1954, 215).