ЗАПНУТИЙ

ЗА́ПНУТИЙ, ЗА́ПНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до запнути. Мати, запнута найкращою своєю кашеміровою хусткою в бахромі, міцно поцілувала його на прощання (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 453); Все тіло хворого було запнуте великим простирадлом (Юрій Смолич, I, 1958, 91); Вікна будинків, затягнуті фіранками, запнуті внутрішніми віконницями, вигравали на сонці блиском шиб (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 368); Між двома вішалками висіло запнене дзеркало (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 39);  * У порівняннях. Зверху чорніло небо, неначе запнуте чорним сукном (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 14).