ЗАПІЗНЕНИЙ

ЗАПІ́ЗНЕНИЙ, а, е. Який запізнився. Ось заголосив плаксивим голосом дзвінок, оповіщаючи початок години, залопотіли в коридорі поквапні кроки якихось запізнених школярів (Іван Франко, IV, 1950, 216); Хоч звістка може здатись запізненою.., але треба згадати, що листи з тих сторін не так хутко доходять (Леся Українка, V, 1956, 70); Їх душі заслухані в мову ланів збіжжя, у перекликування запізнених птиць (Антін Крушельницький, Буденний хліб… 1960, 151);
//  Який настав, з’явився пізно. Яри рахіті відмічається запізнене прорізування зубів (Хвороби дитячого віку, 1955, 125); Невчасний дощ, коли все погоріло, Хліба й сади, городина й трава, Нічого врятувати вже не в силі, А тільки землю тугою вкрива. Так і твоє запізнене кохання (Леонід Первомайський, II, 1958, 76).