ЗАПІ́Р, пору, чол. Пристрій для запирання, замикання чогось. Відсувайся, запір: Із’їжджайте на двір, Мої милії, ріднії гості! (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 125); Я мовчу і чомусь уважно розглядаю пломбу, що висить на вагонному запорі (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 98).
Двері (ворота) на запорі — двері (ворота) замкнені. Не видно нікого в І Єрусалимі, Врата на запорі, неначе чума в Давидовом граді, господом хранимім, Засіла на стогнах (Тарас Шевченко, II, 1953, 70).
ЗАПІР
Тлумачення слова