ЗАПІ́НЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до запінити. В темряві показалися високі береги, запінені білими бурунами (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 408).
2. у знач. прикм. Який запінився. Сімон, запінений зо злості, зірвався з місця (Іван Франко, I, 1955, 326); Дзвінко прискає і дзюрчить запашне запінене молоко у дерев’яні та алюмінієві цеберка… (Юрій Смолич, Сорок вісім.., 1937, 371).