ЗАПІ́Л, полу, чол., розм. Пола одежі, загорнута так, що в неї можна щось набрати. [Маруся (до Одарки):] Там тепер у волості роздають талан, твій чоловік набрав повен запіл! Ха-ха-ха!.. (Марко Кропивницький, I, 1958, 103); Дівчинкою несла [Настя] обідати батькові у поле і, доки доходила, наривала повен запіл синьо-синіх волошок та червоних маків (Василь Минко, Вибр., 1952, 91).
ЗАПІЛ
Тлумачення слова