ЗАПІЙНИЙ

ЗАПІ́ЙНИЙ, а, е, рідко. Який п’є запоєм. Одурили його, поставили не туди — і от мучився він тепер. Мстив усім за дисгармонію свого життя, божеволів і, мов запійний п’яниця, не міг уже обійтися без своєї отрути (Гнат Хоткевич, II, 1966, 192).