ЗАПІДО́ЗРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до запідозрити 1. Його [письменника В. Реймонта] художня уява прекрасно доповнює собою ксьондзівські анафеми в бік революції і жандармські каталажки всім запідозреним у більшовизмі (Василь Еллан, II, 1958, 191);
// запідозрено, безос. присудк. сл. Не було сумніву — його запідозрено. Увечері ці здогадки підтвердили і слова Кузьми Василенка (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 227).
ЗАПІДОЗРЕНИЙ
Тлумачення слова