ЗАПЕТЛЮВА́ТИ, юю, юєш, док., перех., розм.
1. що. Зав’язати, стягнути петлею; зашморгнути. Шворку я петлею за руку запетлював (Остап Вишня, II, 1956, 253); * Образно. Нових ідей не захитать, Не засадить за грати, Ані в петлю запетлювать, Ні розстрілять з гармати! (Сергій Воскрекасенко, З перцем!, 1957, 134).
2. кого, перен. Позбавити власної волі, поставити у залежність від кого-небудь. [Петро (сам):] Оце то те: «за шмат гнилої ковбаси — усе на світі продаси!..» І продадуть: той себе запетлює, а той — дочку рідну… (Панас Мирний, V, 1955, 159).