ЗАПЕ́ЧЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до запекти 1. На лаві вряд лежать сім житніх хлібів, запечених, рожевих, а на столі — біла паляниця і дерев’яне блюдечко з сіллю (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 146); Вона й трохи не схожа була на селянок, часто запечених сонцем (Панас Мирний, II, 1954, 34).
2. у знач. прикм. Який запікся. І зчорніють червоні троянди, наче в ранах запечена кров (Леся Українка, I, 1951, 227); З запечених Дмитрових губів зірвався вже не стримуваний притьмареною свідомістю стогін (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 92).