ЗАПЕЧА́ЛЕНИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до запечалити. Під’їхавши, верхівці поздоровкались, загомоніли до запечаленого чимось чоловіка (Олесь Гончар, II, 1959, 385).
2. у знач. прикм. Який запечалився, сумний. Діти стоять запечалені, мовчазні. «Робити, щось діяти треба!» — аж пече в маленьких голівках і з болем відлунюється в серденьках дитячих (Платон Воронько, Казка.., 1957, 26).