ЗАПАВУТИНЕНИЙ

ЗАПАВУТИ́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до запавутинити;
//  у знач. прикм. Під запавутиненим ліхтарем стояла напружена тиша (Петро Панч, I, 1956, 56); З присішків над током понахилялись трудові селянські боги в запавутинених рамках (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 77).