ЗАПАШІТИ, шить, док., розм.
1. Почати паптіти, виділяти великий жар. Перед самим носом запашіла гаряча головешка (Степан Васильченко, I, 1959, 297);
// безос. У трубі забулькало, від неї запашіло жаром, вентиль дрібно задрижав (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 241).
2. перен. Почервоніти, розчервонітися, стати гарячим (про обличчя, щоки і т. ін.). Відчував [Боровий], як запашіло обличчя і щось гаряче підкотилося до горла (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 20).