ЗАПАНІЛИЙ

ЗАПАНІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до запаніти. Яким він здався їй гидким, цей запанілий різник, кепкуючий з людського горя (Панас Мирний, III, 1954, 313); Матушка, горда й запаніла, страх не любила, як її просили на громадські обіди (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 96); [Нартал:] Я помилився, хутко показали мені сю помилку твої краяни, патриції та запанілі хами (Леся Українка, II, 1951, 431).