ЗАПА́МОРОЧЛИВИЙ, а, е.
1. Який викликає запаморочення. Щоб вирішувати складні питання життя, треба мати холодну голову, тверезе.. серце, не хмільну від таких запаморочливих думок кров… (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 142); Довга й запаморочлива дорога змучила Ананія й виснажила (Юрій Яновський, I, 1958, 555);
// Який одурманює, п’янить (звичайно про запах). Ліда зайшла до хати. Її охопив запаморочливий аромат трав, сушених коренів (Вадим Собко, Шлях.., 1948, 35); Запаморочливий запах ефіру невидимою хмаркою оповивав його ліжко (Павло Загребельний, Спека, 1961, 232).
2. перен. Який дуже перевищує звичайну міру. Навколо буяла юрба.. Все кружляло з запаморочливою швидкістю (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 452); — П’ятсот гектарів… Ти-ся-ча гектарів — повторював він. — Ви тільки подумайте, як вони [колгоспники] легко вимовляють ці слова! Міра на сотні й тисячі гектарів здавалася йому запаморочливою (Семен Журахович, До них іде.., 1952, 142);
// Який справляє сильне враження своєю незвичайністю або привабливістю. Хомі хочеться негайно ж виліпити портрет оцієї стрункої, чарівної, запаморочливої особи (Юрій Яновський, II, 1954, 205); Виробляли [хлопці] ногами запаморочливі колінця (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 135).