ЗАПАЛИЙ

ЗАПА́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до запасти 1 1—6. Уявилась батьківська, запала від часу могила (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 43);
//  у знач. прикм. Мажуга підіймав руку,.. стискає кулак і викидає з запалих грудей, наче з безодні: — Бастувать будем (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 53); Начільному місці сидить дід Лука, весь висхлий, з сивою аж пожовклою бородою, із запалими очима, як у святого на образі в церкві (Іван Багмут, Опов., 1959, 12).