ЗАПА́ЛЬНИЙ, а, е, спец. Стос. до запалу (див. запал 1). Ножами вишкрябують [хлопці] ґрунт з-під скель. Роблять глибокі діри. Закладають туди набої. Проводять запальний гніт. Тоді присипають камінням (Микола Трублаїні, I, 1955, 188).
ЗАПАЛЬНИ́Й, а, е.
1. Те саме, що запалювальний. Замість звичайних куль почали летіти гранати, набиті запальними матеріалами (Іван Франко, VI, 1951, 335); Коробочка [для сірників] робиться з тонесенької фанери, обклеюється тонким папером та бочки її мастяться запальною масою — червоний фосфор з тертим піском (Юрій Смолич, Сорок вісім.., 1937, 248).
▲ Запальна бомба, військ. — те саме, що Запалювальна бомба (див. запалювальний). — Володар цього будинку залишив чудову бібліотеку. Жаль буде, якщо завтра почнеться баталія і запальна бомба влучить сюди (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 138); Запальна свічка, техн. — пристрій, що викликає спалах горючої суміші у двигуні внутрішнього згоряння.
2. перен. Який запалює, збуджує, викликає хвилювання, дає натхнення. Друкарську машинку і папір роздобув синові батько, а сестра друкувала на ній братові запальні відозви (Дмитро Бедзик, Плем’я.., 1958, 68); Несподіваною була перша запальна промова колгоспника (Іван Ле, Опов. та нариси, 1950, 172); Тарас враз згадав пісні Міцкевича і запальні слова на клаптику паперу (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 66); Він мрію в собі затаїв запальну Про подвиги бою (Леонід Первомайський, II, 1958, 310);
// Який захоплює, приваблює чим-небудь; захоплюючий. Запальна штука — спорт. Вона захоплює і малого, і старого, і немічного (Остап Вишня, I, 1956, 401); Чимало я знав історій Веселих і запальних, Що серце моє пломеніло І часто билося в них (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 55).
3. перен. Сповнений завзяття, енергії; палкий. Як вабить пристань запальних малят, Романтиків у трусиках і майках! (Максим Рильський, III, 1961, 111); Тільки на роботі він був таким же непосидячим і запальним, як завжди (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 63); Старшина мінометної роти.. кидався вліво і вправо, рішучий, рвучкий, запальний (Олесь Гончар, I, 1954, 61);
// Який із захопленням, гаряче віддається якій-небудь справі; пристрасний. Товариш теж був агрономом, Ще й книголюбом запальним (Максим Рильський, II, 1946, 107);
// Який бурхливо реагує на все; невитриманий, гарячкуватий (про людину та її характер). Вони знали добре Параску, її гарячу, запальну натуру, її гордовитий норов (Панас Мирний, IV, 1955, 104); Вдачі брати були різної: Юрій — поміркований та обережний, Леонід — нестримний та запальний (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 221); — Коля Круглов — сталевар хороший. Тільки запальний (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 127).
4. перен. Який проходить, відбувається із завзяттям, запекло, напружено. Гра [в кохання] йде своєю чергою, жорстока, болюча і запальна (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 264); З приводу третього питання розгорнулось довге й запальне обговорення (Іван Микитенко, II, 1957, 526); Іван Кіндратович крокував мовчки, слухаючи, як мирна, спокійна розмова обертається на гарячу й запальну (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 26); Кадри зникали за кадрами, не залишивши ніякого спогаду, лише загальне, враження запальної й упертої боротьби невеличкого загону захоплювало стороннього глядача (Микола Трублаїні, I, 1955, 76).
5. мед. Стос. до запалення (у 3 знач.). Досить поширеним захворюванням шлунка є запальний процес, головним чином його слизової оболонки (Наука і життя, 8, 1959, 27).