ЗАПА́ЛЬНО. Присл. до запальний 2—4. Колись у гімназії з нагоди спортивного свята Адам Барвистий запально прочитав лекцію (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 91); Лозовий грав запально, дуже гарячився й сердився, — очевидно, на себе самого (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 541); На Боровика цей крик не справив ніякого враження.. Але Зоя Василенко стерпіти таке не могла і вибухнула запально й гаряче (Вадим Собко, Справа.., 1959, 59).
ЗАПАЛЬНО
Тлумачення слова