ЗАПА́ЛЕНИЙ 1, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до запалити 1 1—4, 6. Запалена хата стала пригасати, і на подвір’ї зробилось темно (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 132); Спочатку десятки і сотні, потім тисячі і мільйони людей, запалених ідеалами комунізму, йшли на штурм старого світу (Програма КПРС, 1961, 3); Бер ураз визвірився на мене своїми великими, запаленими безсонням очима (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 64).
2. у знач. прикм. Який запалився (у 4 знач.); засмаглий. Він глянув на той камінь, де вона стояла, і знов наче побачив.. те гарне, хоч і запалене на сонці, лице (Нечуй-Левицький, II, 1956, 169).
3. прикм., діал. Завзятий, пристрасний. Як кождий гуцул, дід Максим, за молодших літ був запалений стрілець (Іван Франко, VIII, 1952, 277).