ЗАПАХТІ́ТИ, тить, док., розм. Те саме, що запахнути 1. [Гадюка:] Ото їдуть вони густим лісом, а в лісі щось зразу запахтіло цибулею (Марко Кропивницький, V, 1959, 535);
// безос. Раптом серед безмежного степу в повітрі запахтіло згарищем (Іван Ле, Мої листи, 1945, 35).
ЗАПАХТІТИ
Тлумачення слова