ЗАОХО́ТА, и, жін., рідко. Те саме, що заохочування. Професорські причинки та заохоти до науки так надоїли йому, що він аж вихуд та поблід і ходив увесь час, мов сновида (Іван Франко, II, 1950, 59); Кобилянська писала про те, що коли її остання книжка побачить світ, то це буде для неї справжньою заохотою написати нову, кращу (Вітчизна, 3, 1962, 177).
ЗАОХОТА
Тлумачення слова