ЗАОХО́ЧУВАЛЬНИЙ, а, е. Який викликає заохочення, признач. для заохочення (у 1 знач.). Переможцям у соцзмаганні бригад за підсумками роботи щомісяця вручають вимпели і заохочувальні премії (Комуніст України, 4, 1967, 74);
// Який виражає заохочення. Коли Крутояр перелічував свої перші й невідкладні завдання, заохочувальна усмішка з’явилася на губах Ковальова (Вадим Собко, Біле полум’я, 1952, 31).
ЗАОХОЧУВАЛЬНИЙ
Тлумачення слова