ЗАО́ЧНО. Присл. до заочний. — Знаєш, Герасиме, мій кирпатий Сократ (так Сагайда заочно величав Антоновича) знову оце проїхався по мені (Олесь Гончар, I, 1954, 306); [Пилип:] Цей рік я повчуся заочно, а потім зовсім поїду до інституту (Захар Мороз, П’єси, 1959, 108).
ЗАОЧНО
Тлумачення слова