ЗАНИКУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАНИКНУТИ, ну, неш, док., діал. Заходити, навідуватись куди-небудь на короткий час. Якщо він не був у роз’їздах, то по кілька разів заникував у контору: лютий, наїжачений, не підступись (Олесь Гончар, I, 1954, 526); Не було в нашому селі такого сміливця, який би посмів до Лупини на подвір’я без дозволу заникнути, тим більше до звабних груш доторкнутись (Юрій Збанацький, Доля, 1961, 241).
ЗАНИКУВАТИ
Тлумачення слова