ЗАНУДЬГУВА́ТИ, ую, уєш, док. Почати нудьгувати. Хлопчик, що спочатку з великою цікавістю розглядав незнайомого дядю, раптом занудьгував і став тягти жінку за руку (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 408); Четвертий день іде невпинно дощ. Багато сліз в захмареного неба! Зів’янеш, занудьгуєш, хоч-не-хоч, Відчуєш: з кимсь погомоніти треба (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 40);
// за ким—чим. Скучити. Я так занудьгував за морем, що провів половину ночі, сидячи біля вікна й уявляючи собі море в молочнім тумані заснулих улоговин (Юрій Яновський, II, 1958, 103).
ЗАНУДЬГУВАТИ
Тлумачення слова