ЗАНОТО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заночувати. За якусь найкоротшу мить він уже перегортав зошита і, як спраглий воду, ковтав занотовані Вариною рукою рядки (Григорій Епік, Тв., 1958, 101);
// занотовано, безос. присудк. сл. Він і не помітив, як усе, що було занотовано в тому папірці, він розповів Лялі напам’ять (Олесь Гончар, Земля.., 1947, 60).
ЗАНОТОВАНИЙ
Тлумачення слова