ЗАНЕПОКО́ЄНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до занепокоїти. Сьогодні вона трохи занепокоєна тим, що Славко не прийшов (Лесь Мартович, Тв., 1954, 336); Дівчина була чимось дуже занепокоєна (Олесь Донченко, V, 1957, 429).
2. у знач. прикм. Який виражає неспокій, тривогу; неспокійний. Я відчула на собі застережливий, занепокоєний погляд Катерини (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 297).