ЗАНЕПОКО́ЇТИ, ою, оїш, док., перех. Викликати неспокій, тривогу. Коли ж я врешті вирвався з кухні, я певно був дуже блідий, бо мій вигляд занепокоїв маму (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 360); Саме припущення, що паровоз може хтось відняти, занепокоїло солдатів (Андрій Головко, II, 1957, 461).
ЗАНЕПОКОЇТИ
Тлумачення слова