ЗАНЕПОКО́ЄННЯ, я, сер.
1. Дія і стан за знач. занепокоїтися. Русевич не зумів приховати свого занепокоєння (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1948, 181); [Степан:] Таке занепокоєння дамбою цілком закономірне (Яків Баш, П’єси, 1958, 103)..
2. Вираз неспокою, тривоги. В хаті стала тривожна тиша. На лиця набігло занепокоєння (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 205).