ЗАНЕПА́ДНИЦТВО, а, сер. Погляди, настрої, що виражають безнадію, зневіру у власних силах, у прогрес людства і т. ін., характерні для політики й культури класів, що відживають, для періодів занепаду в тій чи іншій ділянці суспільного життя. І. Франко, Леся Українка і М. Коцюбинський невтомно викривали антинародну суть творчості українських декадентів, які пропагували занепадництво і презирство до народу (Історія УРСР, I, 1953, 724).
ЗАНЕПАДНИЦТВО
Тлумачення слова