ЗАНАПА́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до занапастити. Пекучий жаль обнімав її за молодим занапащеним життям … жаль на себе й на його… зрадника… (Борис Грінченко, II, 1963, 266); Докори [мачухи], скарги на свою нещасну долю, занапащену покійним Олексієм, не припинялися (Павло Автомонов, Щастя.., 1959, 7); Партія доручила йому, Перковському, створити на цих занапащених ворогом землях велике насінницьке господарство (Павло Оровецький, Зел. повінь, 1961, 6).
ЗАНАПАЩЕНИЙ
Тлумачення слова