ЗАНАПАЩАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ЗАНАПАСТИТИСЯ, ащуся, астишся, док.
1. тільки док. Загинути, пропасти. — Молю бога, коли буде хлоп’ятко, то щоб на його [панича] було схоже. Не дасть же він занапаститись своїй дитині?.. (Панас Мирний, III, 1954, 170).
2. Доходити до повного занепаду. — Все те марно занапащається, пропадає, лежить непочате (Нечуй-Левицький, I, 1956, 453); Бачу я, що не загинула давня Україна, не занапастилась її сила (Нечуй-Левицький, III, 1956, 314);
// Занедбувати, занехаювати себе. Ніхто не знає, де поділась, Занапастилась, одуріла. А що за дівчина була! (Тарас Шевченко, II, 1953, 206).