ЗАНАДИТИСЯ

ЗАНАДИТИСЯ, джуся, дишся, док., розм. Узяти собі за звичку часто навідуватись куди-небудь, учащати до когось. Занадився журавель до бабиних конопель (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 27); — Так, знаєш, занадивсь ото до мене той панок Серединський. Ходив передніше сам, а це вже почав ходити з нашим сусідою, дідичем Хоцінським (Нечуй-Левицький, I, 1956, 124); Для близьких сусідів не було секретом, що до професорової дочки занадився ставний скрипаль (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 129);  * Образно. Мабуть, не судилося вже Ганні щастя. Занадилось до неї лихо та біда! (Нечуй-Левицький, I, 1956, 101).