ЗАМИ́СЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до замислити 1. Сюжет картини, замислений художником;
// замислено, бевос. присудк. сл. І порадила, тоді подруга моя Людмила Залигіна віддати його [мого хлопчика] до неї в дитячий будинок.. Не знала я, що інше замислено (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 59).
2. у знач. прикм. Який про що-небудь зосереджено думає, роздумує, розмірковує над чимось; сповнений думок; задуманий. Стоїть дівчина, схилившись на цябрину, як над мольбертом замислений маляр (Степан Васильченко, I, 1959, 274); * Образно. Золотим покрившися убранням, притишені, замислені стоять [ліси] (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 266);
// Який виражає задуму. Їхав ходою Корецький на своїм коні воронім, схиливши замислену голову (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 41); Маріора стояла поміж кущами, підперши руками голову з замисленим обличчям (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 191).