ЗАМУЖЕМ, присл. У шлюбі з ким-небудь (про жінку). [Марта:] Ех, коли б знаття, що воно так ведеться замужем, довіку б не йшла (Степан Васильченко, III, 1960, 84); Дві дорослі дочки. Одна замужем, у Конотопі живе, друга в Ленінграді, художниця (Ігор Муратов, Свіже повітря.., 1962, 141).
Бути замужем — бути одруженою. — Я тепер уже замужем. Уже і дитина є… (Панас Мирний, IV, 1955, 56); Пані Важаєва — збідніла дворянка, вдова, була замужем двічі (Леся Українка, III, 1952, 718).
ЗАМУЖЕМ
Тлумачення слова