ЗАМУТИТИСЯ, учуся, утишся, док.
1. Стати каламутним.
2. перен. Вийти із стану спокою; схвилюватися. Інші вишукують того кохання так, аби замутиться (Марко Вовчок, I, 1955, 214);
// Порушитися (про тишу, спокій і т. ін.). Спокійний лад селянського життя замутився.. Стукоти, крики, свари та співи не вгавали як деньг так ніч (Іван Франко, I, 1955, 158).
♦ Замутилася душа чия, в кого — хтось втратив спокій, душевну рівновагу. Чи могла Варвара слухати нестерпну, пристрасну річ дівчини? Замутилася душа, аж потемніло в очах (Костянтин Гордієнко, I, 1959, 212).
3. чим, діал. Заручитися чим-небудь як приводом до якоїсь дії, справи і т. ін. Одного вечора чую — легенько стукав в двері. Увіходить [Андрій Маркович], трохи сконфужений, замутившись якоюсь дрібницею (Степан Васильченко, II, 1959, 78).