ЗАМУРОВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗАМУРУВАТИСЯ, уюся, уєшся, док.
1. Щільно закладатися камінням, цеглою і т. ін. (про який-небудь отвір, проріз і т. ін. у стіні, підлозі). Він [стрілець-молодець] ударив персником по скелі, а та печера, де сиділа його жінка, і замурувалась (Українські народні казки, 1951, 119);
// перен. Покриватися льодом, інеєм (перев. про вікна, шибки). Ударили морози. Віконце геть замурувалось — нічого в його не видно (Степан Васильченко, II, 1959, 213).
2. Замуровувати себе де-небудь. — Еге, кого він [людський поговір] та ще у селі омине? І святого знайде, — розважливо говорить Левко. — Навіть на печі замуруйся, та не заховаєшся від нього (Михайло Стельмах, I, 1962, 205);
// перен. Жити самітно й відлюдно, безвихідно перебуваючи де-небудь. Жити у такому городі, де стільки людей, веселощів, де стільки цікавих речей, мати достатки і замуруватися у крихітному будинку.. Ні, цього Пріська не розуміла (Любов Яновська, I, 1959, 236).