ЗАМО́ВА, и, жін.
1. діал. Замовлення. Робить чоловік.. «на уряд», на замову (Іван Франко, II, 1950, 130).
2. етн. Те саме, що замовляння 2. Він проти того скарбу знав замову і зараз усе може узяти, тільки нема чим довезти того добра (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 229); Медже перечитала всі молитви, всі замови старої Тайфіде (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 407).