ЗАМОРО́КА, и, жін.
1. розм. Те саме, що морока; клопіт. Видумали люди піщаний годинник.. Недорогий і дуже простий такий годинник, але й з ним чимало замороки, — раз у раз треба назирати за ним (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 7);
// перен. Про того, хто завдає великого клопоту і т. ін. [Конон:] Ах ти ж, чарівнице, замороко моя, щебетухо! (обійма її і цілує) (Марко Кропивницький, II, 1958, 503); Це не людина, цей Боровик, а якась світова заморока. З лікарні тікає — не втримаєш — з санітарами єдиний фронт організовує, вони за нього горою стоять (Вадим Собко, Справа.., 1959, 284).
2. діал. Задушливі випари. Сонечко стояло вже серед неба і пекло немилосердно, піднімаючи хмарою густу, вонючу замороку нафтову понад Бориславом (Іван Франко, V, 1951, 376).