ЗАМО́РЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до заморити 1.
2. у знач. прикм. Виснажений, знесилений від праці, голоду, втоми. Батько був сухий, худий, заморений; прийде було додому — та й зляже (Панас Мирний, III, 1954, 162); Він було лається в громаді: — Ех ви, заморені, захарчовані! Куди вам заступитися за громаду, коли у вас в жилах юшка з картоплі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 299); Грози йшли і серце підганяли, веселів заморений бідак… (Володимир Сосюра, I, 1957, 116);
// Який втомився; втомлений. Іде чумак заморений, Курою покритий; Іде шляхом-Сагайдаком Ломимо рокити (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 434).