ЗАМОРДОВАНИЙ 1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до замордувати 1. Ми далі до схилку, ближче — аж то лежать люди… неживі… замордовані (Марко Вовчок, VI, 1956, 310); Ненависть панства [до українського народу], під’юджуваного єзуїтами, була безмежною. Забитих і люто замордованих було стільки, що збезлюдніли цілі області (Олександр Довженко, III, 1960, 78); Замордований такою роботою, вийдеш з кошари і аж водить тебе… (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 58); Іноді він, усім на диво, купував запаршивілі, замордовані «хабетт, водив їх на сиві од роси ранкові і вечірні трави, натирав якимись брунатними наварами зілля.., і коні ставали зміями (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 73);
// у знач. ім. замордовані, них, мн. Ті, хто буди замучені на смерть, загинули від катувань. Орлюк оглянув своїх гостей, руїни навколо й величну далечінь Задніпров’я. — Так! Мені дуже жаль! Жаль мені вбитих, замордованих, жаль кожної вдови, сироти, жаль кожну хатину, кожну потолочену ниву, кожне зруйноване місто (Олександр Довженко, I, 1958, 345);
// замордовано, безос. присудк. сл. Наприкінці осені 1919 року в київській контррозвідці «добровольчої армії» генерала Денікіна замордовано юного комунара-поета Василя Чумака (Василь Еллан, II, 1958, 103).
ЗАМОРДОВАНИЙ 2, а, е, діал. Дієпр. пас. мин. ч. до замордувати 2. Вводити коня потрібно замордованим поводом або загнузданим і з опущеною головою, щоб він не вдарився об перекладину над дверима вагона (Конярство, 1957, 209).