ЗА́МКОВИЙ, а, е. Прикм. до за́мок. Стою, прихилившись до липи, На замковій стрімкій стіні (Леся Українка, IV, 1954, 94); На замкових валах походжала варта і з-під долоні дивилася на степ, спалений сонцем (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 93).
ЗАМКО́ВИЙ, а, е. Прикм. до замо́к. Додому Сиволап повернувся геть далеко за північ. Ледве знайшов замкову щілину, повернув ключа, але двері не відчинялися (Дмитро Ткач, Плем’я.., 1961, 125).
ЗАМКО́ВИЙ, вого, чол. Один з військовослужбовців, що входять до складу обслуги артилерійської гармати. Іраклій Мосашвілі, замковий тієї ж гармати, де за наводчика Семен, вартував саме (Андрій Головко, I, 1957, 278).