ЗАМІ́ЖЖЯ, я, сер. Одруження, шлюб (стосовно до дівчини, жінки); життя одруженої жінки. — Лихо, Христе, за таким заміжжям (Панас Мирний, III, 1954, 368); Надія на добре заміжжя возвеселила серце матері, й вона нічого не щадила для блиску й краси своєї дочки (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 90); — А яка дівчина не думає про заміжжя, — обізвався Наум Харитонович. — Дорікати їй цим не можна (Андрій Головко, II, 1957, 591); Йому хотілося подивитися, як живе Тетяна в заміжжі (Федір Бурлака, О. Вересай, 1959, 121).
ЗАМІЖЖЯ
Тлумачення слова