ЗАМІ́ЖНІЙ, я, є.
1. тільки ж. Яка перебуває в шлюбі; одружена (про жінку). Не витримав старий Гельє і, кинувши власну оселю, перебрався до своєї заміжньої дочки (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 8); Вдома хазяйнувала мати, їй допомагала.. заміжня сестра (Юрій Яновський, II, 1954, 97).
2. Стос. до заміжжя. Заміжнє життя.
3. у знач. ім. заміжня, заміжньої, жін. Та, що перебуває в шлюбі; одружена жінка, молодиця. Голова [дівчини] схилена набік, і важка коса лежить на шиї, наспіх скручена вузлом, як у заміжньої… (Олесь Гончар, II, 1959, 89).